Чому так важко iснувати...
Спотикаюся, вдаряюсь в камінь,
Встаю і не знаю що шукати,
Оглядаюся – навколо темінь,
А ноги грузнуть в мерзлоті,
Присиплені всі рани снігом,
І не видно сонця вдалині,
Там вовки ласують незримо,
Кістками пройдених років,
Видніється маленький промінчик,
Зі згарища розбитих мрій,
Важко так ходити вічно,
Все в темряві непройдених подій.
Свидетельство о публикации №121121105435