Тут краса, що радує очі,
синя річка повна тепла,
та в журбі її дні і ночі,
і печаль велика лягла...
Де мій степ оспіваний серцем,
де мій хліб, там впала журба...
Хоч пшениця в зернах, та плачем,
і схилилась низько верба...
Розквітали далі веселі,
та в вінки вплелася журба...
І в журбу вдягнулись оселі...
де тортури смерть принесла...
Відцуралось зла ясне небо,
і до Бога йдуть молитви...
Посрамились ті, що їм любо,
павутину горя плести...
Ой, журба...ой матері сльози...
Ой...! Життя того не вернуть...
Боже небо жалем голосить...
І не стулить очі й на мить...
Та плекає серце надію,
що ці війни Бог подола,
й смерть предчасну страшну і злую,
геть зжене, коли не пора...
І хвороб смертельних не стане,
і війна піде в кайданах,
де любов небесная лине,
миром Божим в радісних днях...
11.12.21р.
Де любов небесна лине
© Copyright: Ангелина Длинка, 2021
Свидетельство о публикации №121121104236
Свидетельство о публикации №121121104236
Рецензии