нема ні стін, а ні опори,
ні спогадів, ні вороття.
навіщо сукні і підбори,
прикраси, брязкальця - сміття?
є щось таке ,самотньо - сизе,
у тім як вечір догоря.
чи знову, все зібгав в валізи,
податися, десь, навмання?
та в кожнім дереві і гіллі
шукати рідне завиття,
від чаю ліпше знане зілля,
свідомість краща забуття.
світ-за-очі, це так корисно,
від себе і кількох себе.
зберу розсипане намисто,
бо ,хтось, затопче пошкребе.
щоранку пхатися в тролейбус
і безлічі таких рутин,
як пазл класти в інший ребус,
шукати наслідки причин.
і без ідей і чітких планів,
зваривши на ніч чебрецю,
вернути в норму мислі, стани,
шукати кутику кінцю.
2020
сама з собою
© Copyright: Наталия Кадин-Фесенюк, 2021
Свидетельство о публикации №121121007409
Свидетельство о публикации №121121007409
Рецензии