Я поняла

Поетичний переклад

Збагнула я –
мені не хтів ти зла,
ти навіть чесним був
так щиро, без секрету,
ти просто виявився із числа
людей, що не виходять із бюджету.
Не ображайся,
не картаю, ні,
мені й такий
ти дорогий безмежно.
Тож ким не був би –
любий ти мені.
Кохати так кохать –
беззастережно.
Я стала невеселою…
Дарма!
І каяття тебе хай не тривожить.
Зараджу я собі лише сама,
а інший хтось
допомогти не зможе.
Забудь мене.
Із пам’яті зітри.
Була – й нема, хреста постав
навіки!
Душа загоїть біль, що так ятрив.
Іще до моря я поїду влітку.
Я слухатиму хвилі хлюпіт-біг,
як в гуркіт шум її переростає
і ...полишає берега поріг, -
мов книгу вічності вода
гортає.
Не згадуй лихом,
Не шукай вини
в тім, що колись в твоє життя ввірвалась,
і не печалься –
все моє – мені,
Не співчувай так –
я не торгувалась!

ОРИГИНАЛ СТИХА

Я поняла, —
ты не хотел мне зла,
ты даже был
предельно честен где-то,
ты просто оказался из числа
людей, не выходящих из бюджета.
Не обижайся,
я ведь не в укор,
ты и такой
мне бесконечно дорог.
Хорош ты, нет ли, —
это сущий вздор.
Любить так уж любить —
без оговорок.
Я стала невеселая...
Прости!
Пускай тебя раскаянье не гложет.
Сама себя попробую спасти,
никто другой
спасти меня не может.
Забудь меня.
Из памяти сотри.
Была — и нет, и крест поставь
на этом!
А раны заживают изнутри.
А я еще уеду к морю летом.
Я буду слушать, как идет волна,
как в грохот шум ее перерастает,
как, отступая, шелестит она,
как будто книгу вечности
листает.
Не помни лихом.
Не сочти виной,
что я когда-то в жизнь твою вторгалась,
и не печалься —
все мое — со мной.
И не сочувствуй —
я не торговалась!

ВЕРОНИКА ТУШНОВА