Склонился тополь над осиной,
Раскинув руки на ветру…
Осина трепетно просила:
Укрой меня! Ведь я умру!
Осенним днем нагнало тучи,
Сорвались стаи воронья,
Дохнуло скорбью неминучей,
Разверзлась неба полынья.
Порывы бури рвали ветви,
Бросая листья мне в лицо. –
Как мимолетные заветы,
Они ложились на крыльцо.
Когда же утром я в окно,
Направил взгляд случайный…
Поверженный у ног её,
Лежал гигант необычайный.
Ласкался легкий теплый бриз,
Перебирая робко сучьями, -
Осине чужд пустой каприз…
И горло спазмы мучают.
С тех пор осина возмужала,
Не раз паленая огнем,-
Но лишь тихонько причитала
Над ветхим тополиным пнем.
Скорбь
© Copyright: Эдуард Скворцов, 2021
Свидетельство о публикации №121121006494
Свидетельство о публикации №121121006494
Рецензии
Схилився, як обняв осику, ясень -
Розкинув свої віти-гілки на вітру…
Сховай мене: Мій милий, красень,
Без тебе не втримаюсь та помру!
Осіннім днем, набігла чорна хмара,
Налякана, зірвалась зграя вороння…
Розверзлось прірва, як ота примара,
А звідти, пломінь жару, як з горна!
Страшні пориви бурі рвали голі віти,
Кидаючи в обличчя листя й первоцвіт…
А я шукав у пам’яті: молитви й заповіти,
Щоби закінчив буревій - той, свій політ!
На ранок вітер вщух, настала тиша:
Я вийшов на ґанок: до світла і тепла…
Осика там одна тепер стояла, лишень-
А велетня звалила буря враз, до тла!
Легенький вітерець шуршав у кронах,
Ще несміливо, наче в струнах перебір…
Вона схилилась, наче вся в поклонах,
З подякою, що дарував життя та мир!
Багато часу пролилось уже на землю,
Осику не пізнати: змужніла, підросла…
Вітається до пня, іще живого - чемно,
Ще не одну негоду, з ним, перенесла!
12 листопада 2023 рік
Віталій Косенко
Виталий Косенко 13.11.2023 13:51 • Заявить о нарушении
Розкинув свої віти-гілки на вітру…
Сховай мене: Мій милий, красень,
Без тебе не втримаюсь та помру!
Осіннім днем, набігла чорна хмара,
Налякана, зірвалась зграя вороння…
Розверзлось прірва, як ота примара,
А звідти, пломінь жару, як з горна!
Страшні пориви бурі рвали голі віти,
Кидаючи в обличчя листя й первоцвіт…
А я шукав у пам’яті: молитви й заповіти,
Щоби закінчив буревій - той, свій політ!
На ранок вітер вщух, настала тиша:
Я вийшов на ґанок: до світла і тепла…
Осика там одна тепер стояла, лишень-
А велетня звалила буря враз, до тла!
Легенький вітерець шуршав у кронах,
Ще несміливо, наче в струнах перебір…
Вона схилилась, наче вся в поклонах,
З подякою, що дарував життя та мир!
Багато часу пролилось уже на землю,
Осику не пізнати: змужніла, підросла…
Вітається до пня, іще живого - чемно,
Ще не одну негоду, з ним, перенесла!
12 листопада 2023 рік
Віталій Косенко
Виталий Косенко 13.11.2023 13:51 • Заявить о нарушении
Виталий! По "Скорби" замечание - У меня написано:
Над ветхим тополиным пнем.
Слово "старым" в переводе обескураживает.
Со старого, какой спрос?
А "ветхий" может произвести поросль-лозу.
???Может быть в украинском есть ещё более оптимистичное прилагательное.
В России хватает примеров, когда "старые" женятся на "молодых".
Эдуард Скворцов 13.11.2023 13:34 Заявить о нарушении
Над ветхим тополиным пнем.
Слово "старым" в переводе обескураживает.
Со старого, какой спрос?
А "ветхий" может произвести поросль-лозу.
???Может быть в украинском есть ещё более оптимистичное прилагательное.
В России хватает примеров, когда "старые" женятся на "молодых".
Эдуард Скворцов 13.11.2023 13:34 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.