Атлантів плем’я…
То, мабуть він від матері таким вродився,
Атлантів сім’я все ж живе в його крові…
Був з малку дужий та на цім не зупинився,
І тренував своє все тіло й м’язи до крові!
Роки невпинно йшли, текли як ота річка,
Зміцнів наш парубок та чемпіоном став…
А від медалей, враз розквітла його стрічка,
Та не зазнався, а ближче до народу став!
І вже роки, дарує досвід свій всім дітям,
Хто полюбив Атлантів працю, ремесло…
Бо серце, його очі щастям щирим світять,
Як у керманича, що зна куди трима весло!
Хай твоє серце й далі в дужім тілі б’ється,
Наповнюється радістю за подвиги майстрів…
(У кому розглядів наставник, так ведеться,)
Ту іскорку таланту й на потужність повну запалив!
Хай роки довго ще не здужають тебе,
Атлантів, зберігає дуже твоє тіло криця…
Даруй всім радість, щастя, самого себе,
Будь джерелом наснаги, як ота криниця!
18 вересня 2018 року
Атлант в племя
© Copyright: Виталий Косенко, 2021
Свидетельство о публикации №121121003149
Свидетельство о публикации №121121003149
Рецензии