Шо у життя я взяв...
Якісь знання, слова прості,
Суцільний жаль, печаль та смуток,
Проміння сонця золоті?
Чи, може, радощі безмежні,
Чи статки, так, що через край,
Невпевненість, необережність,
Красу весняну та розмай?
Потрохи було все, потрохи,
Не так, щоб раз і до вінця.
А, згодом, тихше стали кроки.
Невже в передчутті кінця?
Та ні, ще сила є у крилах,
Ще стільки мрій та сподівань!
Кохана! Ти мені відкрила
Яскравий світ нових бажань!...
Свидетельство о публикации №121121002085