Сон-314

Ми з подругою були нерозлийвода,
Йшли поряд по життю - рука в руці,
Нам не було кого і що ділити -
Все бавилися, наче горобці.

Я думала, що знаю всі секрети,
І подруга для мене, наче книжка,
Яку я пролистала, як буклети
Листають в магазині перед знижкою.

Ми були нероздільні, як два клони -
Дві ляльки - точні копії одної,
Ми клонувались з музики і моди -
З веселощів і голови дурної.

Нам весело було на цьомках-бомках,
Скидатись на кумедність й несерйозність,
Ми бігали й стрибали, як болонки,
І гавкали беззубо й безголосо.

Ми були разом - і на всіх забили -
Ми - головні, всі інші другорядні,
Ми в тренді - губки бантиком крутили -
Й збирали у мережах сотні лайків.

Тіктокерші з рожевим бабл-гумом,
З рожевим пофарбованим волоссям.
Нас веселив занадто плоский гумор,
І перемиті пластикові кості.

Ми б все життя - прожили на приколі,
Не надто переймаючись ролями,
Якби нам не прийшлось ділить на двоє
Пацанчика, що вартий кількох лямів.

Ми усміхались як не помічали -
Що поміж нами скриня із багатством,
Хоча в душі болонки і скавчали,
Точили ікла і вправлялись в ****стві.

І ждали, хто ж таки укусить перша,
І зіпсує мейк-ап й накладні нігті,
Щоб посваритись й ухватить нарешті,
Простого пацана із підворітні.