Ласт венята

Звили гніздо ластівки
В батьківській хаті,
Життя нове дали
Ластівенятам.

Зростають діточки
Батьки радіють,
Годують, піклуються,
Теплом зігріють.

Сплине час...
Згодом ті ластівенята
Пір'я одягнуть
І зможуть літати.

Поринуть на крилах
У простір небесний
Стають самостійні,
Від батьків незалежні.

Тепер ластів'ята
Опірені в крила,
Вже не жовтороті!
Вже чутна в них сила!

Не втримать в гнізді їх,
Вже довго не втримать
Летять самостійно,
Розправлені крила!

Ширяють у небі,
Від цього щасливі.
Що вже не маленькі
Що вже самостійні!

Батьки теж радіють,
Що виросли діти.
Крильми тата й мами
Та любов'ю зігріті.

Батьки їх навчають
І мудрість дарують
Для рідних дітей
Ніщо не шкодують:

"Летіть ластів'ята
І будьте багаті,
І будьте щасливі,
Бо ви  цього варті!

Летіть наші діти
Летіть якнайвище!
Та не загордіться
Так будете ближче.

Летіть ластів'ята!
Та не забувайте
Дорогу додому,
Де батьківська хата!"