Две судьбы

Олесь Доля

ДВІ ДОЛІ

Дві долі стрілись на Землі,
Щоб про життя порозмовляти.
Згадали радощі й жалі,
Бо є у них про що сказати.
А день спекотний за вікном
З троянди ніжної знущався,
Її красою, як вином,
Він до нестями упивався.

Під музику маестро Морріконе
Сумує в небі сонце, як свіча,
Бо скоро нас покличуть до перону
Два поїзди: Розлука і Печаль.
Два поїзди: Розлука і Печаль.

Дві долі, зморені від бід,
В серцях таїли сиві сльози,
Та, відчуваючи політ,
Зійшлись поезія і проза.
- Кохаю, - мовила одна
І подивилась в очі-квіти.
Від них тепер душа хмільна
Й натхнення ввік не перепити.

Під музику маестро Морріконе
Сумує в небі сонце, як свіча,
Бо скоро нас покличуть до перону
Два поїзди: Розлука і Печаль.
Два поїзди: Розлука і Печаль.

Але годинник не стояв,
Безслідно танули хвилини…
Та головне, що хтось сказав:
- Бувай, до зустрічі, єдина!
Згадай не тільки про жалі,
Але й про щось тобі приємне.
Дві долі стрілись на Землі,
Й не може бути, щоб даремно.

Під музику маестро Морріконе
Сумує в небі сонце, як свіча,
Бо скоро нас покличуть до перону
Два поїзди: Розлука і Печаль.
Два поїзди: Розлука і Печаль.

1998


Олесь Доля
(перевод Людмилы Марковой)
ДВЕ СУДЬБЫ

У  перекрёстка две судьбы
В пути друг друга повстречали.
Устав от горестей  борьбы,
Взаимно  душу изливали.
А жаркий воздух за окном
Над нежной розой издевался.
Её красою, как вином,
Он до безумья упивался.

Под музыку маэстро Морриконе
Тоскует в небе солнце, как свеча,
Ведь скоро позовут нас на перроны
Два поезда: Разлука и Печаль.
Два поезда: Разлука и Печаль.

Те судьбы уж который год
В сердцах таили боль и слёзы,
Но всё же, чувствуя полёт,
Сошлись  поэзия и проза.
- Люблю, - промолвила одна,
В глазах увидев незабудки.
От них теперь душа хмельна,
Она не слушает  рассудка.

Под музыку маэстро Морриконе
Тоскует в небе солнце, как свеча,
Ведь скоро позовут нас на перроны
Два поезда: Разлука и Печаль.
Два поезда: Разлука и Печаль.

Но только не стоят часы,
Бесследно таяли минуты.
И кто-то с горечью  просил,
Шептал взволнованно  кому-то:
- Не только грусть себе возьми,
Веками помни о прекрасном…
Те судьбы встретились на миг,
Но быть не может, что напрасно.

Под музыку маэстро Морриконе
Тоскует в небе солнце, как свеча,
Ведь скоро позовут нас на перроны
Два поезда: Разлука и Печаль.
Два поезда: Разлука и Печаль.