Ріки розбігаються, стремена гостро посміхаються у траві,
спішуються вершники, йде війна, а за нею слідом – іще живі.
до Різдва всі ріки ведуть одну пісню, що нагадує перший сніг,
що собою сповнює крижану кулю, що пришвидшується, летить...
смерті не існує в піснях снігів, бо коли ти падаєш, хтось вгорі
з темряви виходить і навздогін світлом умивається, ліхтарі
пуповину тягнуть, пульсує кров в скронях, що біліють крізь спалах вій,
ріки всі ведуть до Різдва, де знов наші імена і без нас живі,
де немає перших і павших дат, де все безумовне, тому святе,
де Марія дивиться в снігопад – й бачить білі ріки, і вірить в те.
до Рiздва
© Copyright: Марина Гареева, 2021
Свидетельство о публикации №121120907138
Свидетельство о публикации №121120907138
Рецензии