По вулицям гуляє злива
Омиваючи каміння красиво,
А мене заполонила однина,
Не відчуваю себе я живо.
Невидима в груді крижина
Поселилась в серці криво,
Жахливо колить гостра льдина
Та веде зі мной властиво.
Не несе життя стежина
Вдачу милую — щасливу,
На шляху густа лозина
Господнє закрила диво.
Неслась пісня журавлина
Той рік по небу, так чутливо…
А тепер по-всюди та лозина
Свистить задуже дратівливо.
Не лунає музика пташина
Над стежиною грайливо,
Зажурився, як мала дитина,
Ще й льє із неба злива.
Сірі хмари сиплять воду,
Пливе сміття в брудній канаві,
Хочеться на чисту природу,
Що замало в нашій державі.
Сльози льє черства душа,
Що течуть по щокам холодним,
Стала Україна для мене чужа,
Скінчився час для люду солодкий.
Геть уїду подалі від неньки,
Не маю віри в долю українську,
І поки щоки молоденькі,
Краще покохаю сусідську…
Злива
© Copyright: Александр Стихартский, 2021
Свидетельство о публикации №121120906378
Свидетельство о публикации №121120906378
Рецензии