Не розпещуй мене, хитра нічко,
Доторком пальців коханих.
Хай не пала моє личко,
Хай не тривожить рум"янець.
Згорнуся клубочком скраєчку,
Під шию натикаю пледу.
Без ласки й любові сердечко...
Удам,що нічого й не треба.
Така ж ,як і ви, може й краща,
Дарована снам в самотині .
Без пари в житті і обіймів...
За що кара божа людині?
Образою стискує груди.
і сліз уже більше немає.
То звідки коханий прибуде?
Можливо, не там я шукаю?
А ранками знову робота.
І день знову буде між люди...
А вечором тії ж турботи.
Вечеря і свічка хай буде...
Ужин и свечи
© Copyright: Татьяна Школяренко, 2021
Свидетельство о публикации №121120900585
Свидетельство о публикации №121120900585
Рецензии