Присмак часу

( Відповідь на коментар Марії Стримбіцької до вірша "А ЧАС БІЖИТЬ" )

А час біжить й не чує він благання,
Що хочемо його ми зупинить,
Нам не спинить ні пізній час, ні ранній,
Бо він біжить, несеться і летить.

А час біжить й роки бере з собою,
І молодість назавжди він забрав,
Та стати з ним не можем до двобою,
Щоби роки з собою він не брав.

А час біжить… З ним юність так минула,
Й дитинство вже не квітне, наче сад,
Та й молодість про нас уже забула,
Лиш він несе з собою літопад.

А час біжить, висушує покоси,
Забрав з собою кожного весну,
І срібло, наче стрази, сипле в коси,
Ще й пісню нам співає голосну.

А час біжить… З ним стужі додається,
І защораз він творить все дива,
Але благанням він не піддається,
Й не чує ні плачу, ані слова.

А час біжить й нам досвід залишає,
І стрілки крутить завжди лиш вперед,
Нікого і ніколи не минає…
У нім – полин, і п’янкість є, і мед.

08.12.2021 р.