На днях мені наснилось чудо –
Із майбуття донька і син.
Десь, вдалині, я нишком чую
Маленькі наші голоси,
Які рожденні бути з Богом,
Яких вже не лякає смерть,
Яких не вб'є пекельне око,
Палке, підступне і жорстоке,
Не перетворить на химер!
Ці душі не схилились досі
Перед грозою із вогнем.
Нехай брудні, голодні, босі,
Але без чорних мікросхем
У голові і на зап'ястку.
Прикрили ми дітей грудьми!
Ми не потрапили у пастку,
Не надягли ту кляту маску –
Ми залишилися людьми!
Ми в небезпеці, як ніколи,
Та чи не так гартують сталь?
Святого Господа ми молим:
"Хоч вбий – до Себе нас вертай!"
Почуйте нашу засторогу,
Хто в змозі до кінця дійти.
Мені наснилась перемога,
Що забирає нас до Бога,
І до святої висоти!
листопад 2021
300. Голоси
© Copyright: Дмитрий Арутюнович Романов, 2021
Свидетельство о публикации №121120804717
Свидетельство о публикации №121120804717
Рецензии