Про зимову ялиночку...

Из альбома «Новорічне Асорті»

«ПРО  ЗИМОВУ  ЯЛИНОЧКУ»

     Прокинулась ялиночка в гаю закрижанілому... Меж пагорбів засніжених... Одна, мов сирота!!! Навколо озирнулася. І ранку посміхнулася. Але мінорно, з прикрістю... Зі слізками в очах...
   
     Враз вітерець світанковий порадував ялиночку прозористою піснею бурулечок дзвінких. Чудовою! Веселою! Мрійливо-кришталевую!!! Про новорічні празники для діток гомінких...

    Морозець свіжим подихом торкнувся м’яко слізоньок. І з них сніжинки-зірочки ажурові створив. І співчутливо, з ласкою обвив гілки турботою – сніжком сріблястим, сяючим, як шаллю, їх укрив. 
   
     А сніг, що білим саваном накрив усі галявини, шепнув лісній ялиночці: «Я теж люблю тебе!!! На холоді безжаліснім твої хвоїнки пещу я – такі тендітні, крихітні... Як немовля слабе...»

     І промінь сонця ясного з любов’ю голубливою окутав вмить ялиночку серпанком золотим. Щоб їй було комфортніше з короною блискучою. Щоб всі хвоїнки сяяли від щастя та краси!!!

     Ялинка підбадьорилась!!! Зелені очі крихітки наповнилися радістю. І сяйвом гарних мрій. Вона пухнасті гілочки розкрила ніби віялом. Готуючись до магії та чарівних подій!!!