Укрытие. Артур Грей Эсквайр

Сховок
http://stihi.ru/2021/12/06/891

-------------------------------------

           «…У лісі сховайся,
             Щоб навчитися синім словам
             Що сплять у хмарах, жолудях, мушлях…»
                (Федеріко Ґарсіа Лорка)

Ліс не сховає –
Він поглине як море –
Зелене море листя і шуму,
Жовто-багряне море осені
І чорно-біле море зими.
Хіба до весни дочекаєшся? Ти.
Воно ж проковтне, поглине –
Море стрімких знаків оклику,
Де замість риб їжаки.
Не сховає.
Хіба вириєш заступом
Не сховок, а схрон.
І будеш дивитись
Свої сни кольорові,
В яких синій заєць
Говорить вірші
Словами синіми –
Наче оте румовище д’горі –
Румовище мрій.
Чи то сподівань.
Отака тарапата.
І будеш слова колисати
Сині як казка. Яку не забути.
Не стерти із пам’яті,
Як стирають абетку
Написану крейдою
На чорній сторінці життя.
Хіба закарбуєш одвічне:
На мертвому дереві знак:
Сокіл, що лине в піке...


(Світлина автора віршів)

**************************

           «…В лесу темном спрячься,
             Чтоб научиться  там синим словам,
             спящим в облаках, желудях, ракушках…"
                (Федерико Гарсиа Лорка)
         

Лес нас не скроет -
Он поглот`ит, как море -
Зеленое море листьев и шума,
Желто-багряное море осени
И черно-белое море зимы.
Да разве весенних дней дождешься? Ты.
Оно ж поглот`ит, прогл`отит -
Море  знаков восклицательных,
Где вместо рыбок  ежи.
Нет, не скроет.
Тогда  выроешь заступом
Не тайник, а схрон.
И будешь смотреть сны
Свои  разноцветные,
В тех снах синий заяц
Читает стихи
Словами синими –
Словно те - развалины  горя,
Развалины  грёз.
Или же  надежд.
Такая неприятность.
И будут слова  те  качаться,
Синею сказкой. Её не забыть нам,
Не стереть из памяти,
Как стирают азбуку,
Написанную  мелом.
На черной странице житья
Не запечатлишь прописное :
На `умершем дереве знак-
Сокол, что вышел в пике...



(Фотография автора стихов)