Я эгоистка? Правы, может, вы...

Я ЕГОЇСТКА? МАБУТЬ, ВИ ПРАВІ...
Лiна Василівна Костенко [1930]

Я егоїстка? Мабуть, ви праві.
І я, бувало, думала про себе.
Тримає час гріхи мої нові,
Коли старі ще відмолити треба.
Я Лицемірка? Що ж, можливо, й так.
Життя навчило маски одягати.
Щоб викупити спокій на п’ятак
Доводилося інколи брехати.
Я надто горда? Вперта, як віслюк?
Якщо і, так, не вам мене судити.
Я від повчань втомилась і наук,
А ідеально не навчилась жити.
Бездушна я? Жорстока і черства?
Ну що іще там? Це усі провини?
Я визнаю, були й мої слова
Бездушними, жорстокими, черствими.
Були й дороги інколи криві.
Бувало, й зло лишалося за мною.
Я егоїстка? Мабуть, ви праві...
Та я й не прикидалася святою.
Як бачиш, я — не подарунок долі.
Терпи таку, або втікай щодуху,
Поки ще ми не з’їли пуда солі
І світ не встиг замкнутися наглухо.
... Свавільна, гостра, не терплю розлуки.
Я, мабуть, від природи трохи з перцем.
Дивися сам, до кого тягнеш руки,
Щоб потім не хапатися за серце.
У нас з тобою дуже різні мови.
Чи можна їх в єдину об’єднати?
Повір мені, повір мені на слово:
Тобі не вдасться бурю покохати!



Я ЭГОИСТКА? ПРАВЫ, МОЖЕТ, ВЫ...
Перевод стихотворения Лины Костенко

Я эгоистка? Правы, может, вы.
Не забывала о себе, конечно.
У времени грехи мои новы,
хотя ещё не отмолила прежних.

Я лицемерка? Что ж, возможно, так.
И маски надевать жизнь научила.
Чтоб выкупить покоя на пятак,
и лгать мне временами приходилось.

Упряма, как осёл, я? Сверхгорда?
Не вам меня судить, коль так случилось.
Устала я от поучений, да,
но идеально жить не научилась.

Бездушна я? Жестока и черства?
Ну что ещё там? В чём ещё повинна?
Я признаю, что и мои слова
безжалостны порою, как лавина.

Дорогами кривыми шла подчас.
Бывало, оставалось зло за мною.
Я эгоизмом возмущаю вас?
Так и не притворялась я святою!

Как видишь, вовсе не подарок доли.
Терпи такую иль беги быстрее,
пока ещё не съели мы пуд соли
и наглухо мир не захлопнул двери.

Я своевольна, не терплю разлуки,
и от природы я немного с перцем.
Смотри, к кому протягиваешь руки,
чтоб не пришлось хвататься вдруг за сердце.

И говорим на языках мы разных.
Их не объединить в один, похоже.
Поверь мне на слово: предельно ясно,
что бурю полюбить и ты не сможешь!

                6 декабря 2021 года