Голоси забутих предкiв - Скаче вершник на конi!!!

Погляд сучасника на український народний фольклор.


Орел над пагорбом літає,
Клич його весь час лунає!
Очі бачать в далечі
Їде вершник на коні…

Скаче він один степами -
Між буграми і балками.
Нема нікого навкруги,
Лише співають цвіркуни…

Сонце літнє вже в зеніті,
Треба, брате, воду пити!
Дальня випала дорога,
Хай буде з нами  -  перемога…

Розсідлав свого коня
Біля чистого Дінця!
Почав водою напувати,
Будьмо ми тут спочивати…

Орел над ними все кружляє,
Козак в уклін його вітає:
«Всюди ти, орел, літаєш –
Може вість якусь ти маєш?

Чекає довго мене мати
На цій дорозі, біля хати!
Гадає бідна в самоті,
Коли повернуся з війни…»?

«Хоч «Дике Поле» вздовж одне,
Біда шукає в нім тебе!
За курганом, де яри,
Там засіли вороги.

Немає часу більше ждати –
Треба знову воювати…»!
Козак вскочив на коня,
В руці у нього  -  булава.

Ще й шабля, збоку, щоб рубати:
«Молиться Богу  -  рідна мати!
Не було того…, всі віки,
Щоб бігли з битви козаки…»!

По стежинці, де ковил,
Як вітер мчиться «Полем» кінь:
«Завжди буду, старший брате,
Тобі в бою допомагати…»!

З переляку, де яри,
Розбігались вороги!
Б’є з розмаху булава
Й копита вірного коня.

Орел літає над долами,
Шукає здобич він очами!
Клич лунає в висоті,
Козак вклонився до землі:

«За поміч дякую я дуже,
Що голова вціліла, друже!
Бо мати жде…, в похилім віці,
Заждалась дівчина в світлиці!

Її за себе хочу брати,
Щоб ніжно всі роки кохати!
Весілля почнемо справляти,
Там буде все село гуляти...»!
 
05 грудня, 2021 рік