Колискова

Ніч відкрила обійми і прийняла твій сон. Упала у тишу уся круговерть та напруга.
І хтось довірив голівоньку мороку, а хтось здригнувся із того стрімкого падіння, тихесенько хтось заскавчав, а хтось закричав.

Не бійся, голубо, віддай своє тіло, у ніч відпусти. Най плава собі у тій старовинній у ружах червоних ладді.

Ой у кориті тай-тому купали тя, мале дитя.
Ой купали тя в чабреці.

 Ой мій чагарничок богородичний, поросло тебе по білу світу, ой хто то  Галю хвалитиме?
Ой, хто любитиме те дитя, що сопе у колисці?-
Коли воно спить, то й нені спиться.

Ненечко моя, пожалій моє серце.
Чого тобі, дитино, жаль?
А жаль мені, мамо, що мало кохала, ой жаль.
Хотіла я голову в ніч опустити, незвіданий вихор лякав. Чи й стрінеться витязь у білих лаштунках, щоб сон мій хоч мить вартував?
Кого тобі треба, заплющ свої очі, усе у цім світі мовчить.
Допоки сновидити світу у люльці, мені  його сторожить.