Свято перемоги

СВЯТО ПЕРЕМОГИ
Це почуття: всевладне, як натхнення, Як спрага до життя, до волі та землі... Бо Свято Перемоги – святе ймення, Його так прагнули дорослі та малі!
Ті чорні дні, бо згасло в небі сонце,
Закрила «свастика фашистська» небокрай... Надія, в серці, те малесеньке віконце, Тримала разом нас, країну нашу, вкрай!
Сплелися, як в танок, до гурту руки, «Плече в плече», і враз стоїть стіна... Який важкий тягар, які пекельні муки, Обрушила, на всіх, загарбницька війна?!
Та вистояв народ, по-божій волі, Зціпивши зуби, пальці всі в кулак...
Не відчував, в запеклій боротьбі, він болі, Не втримався й зламався сам Рейхстаг!
Цей подвиг, навіки, героїв вкарбувався: У пам’яті, в книжках, у камені живе... Щоби нащадок ваш про це дізнався, Заради мужності, країна квітне і живе!
Живе комбат, що цілив з батареї,
Один зостався за своїх солдат...
П’ять танків на полях, застигли як трофеї, Грузин, вірмен, казах – усі один, як брат!
Усі брати,в країні, наче одне ціле, Кували нашу перемогу у важкім бою... Єдиною метою, мрією та ціллю:
Було щоб сонце, мир – засяяло в краю!
Щоб згинули, як мара, окупанти,
І все забулося, немовби страшний сон... Щоб мирно відбивали час куранти,
Щоб радість й щастя всілися на трон!
Пройшли роки, та пам'ять не вгасає, (Як сонце наше світить на віки...) Хай ворог лиш: запам’ятає, знає – Героїв наших не злічити, як вінки!
Що прикрашають всі могили братські, Тих лицарів безсмертних, кожен раз... Скупа сльоза скотилася зненацька, Як вияв болі, що пронизує всіх нас!

 Солдат схилився в вічному поклоні, До ніг усіх своїх соратників, бійців... Він пам’ятає все, як на отій долоні, Живих братів, як пам'ять, не мерців!
Схиліть коліна, вічністю застигнуть, Хоч на хвилину, всіх благаю вас!
Хай ті роки, в серцях ваших, пролинуть, Неначе їх прожив, кожен. ще раз!
Присвячуэться до Дня перемоги 9 травня