все таки, вона така бажана

         І все таки, вона така та бажана... Так швидко плине час: хвилини та роки,
Але душа моя: вразлива, ніжна, нездоланна ... Приріс до Русі Білої, здавалось на віки,
Та лиш Вкраїна – мила, люба та жадана! Коріння там – жили батьки, брати і дід, Хлоп’ям я бігав та дивився на покоси... Степи я пам’ятаю: всю красу природи, шир- Та як дівчат любив, милуючись на їхні коси!
Душа ще й зараз все болить, щемить – Туди навідатись: до роду, та старої хати... Вернути все що пам’ятаю, хоч на мить,
Та в колі друзів посидіти, пісню заспівати!
Мандрую, в снах, у молодість тепер свою,
Те почуття ні з чим не зміряти та порівняти... Вкраїна рідна, серцем відчуваю та люблю, Ти перша в світі, та найкраща – наша мати!
У нас є: Батько, захист, хліб та наша воля, Вкраїна вже давно не має, навіть і цього... Така вже всіх, на Вкраїні, спіткала лиха доля,
Я так бажаю щастя, вірю – ви досягнете всього!
Підніметься з колін народ її могутній,
Під стяг свій, Лицар - його знову позове...
І стане знову сад, із заходу на схід, квітучий, Бо в котрий раз, моя Вкраїна, з руїни – оживе!
Віталій Косенко
02 лютого 2018 року

 Україна