Останнiй подих осенi

ОСТАННІЙ ПОДИХ

Останній осінній деньочок,
Подих останній настав.
Завітала красуня в садочок.
Подивилася сумно на став.

Останні осіння вояжі,
Останні бентежні слова,
Закінчилась варта на стражі.
Пожовкла усюди трава.

Останні осінні забави,
І танець останніх листків,
Вершина осінньої слави,
Й прощальний птахів переспів.

Остання мелодія  вітру
Цієї красуні-пори.
Вже склала вона всю палітру
І брами закрила в двори.

30.11.2019р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021


           ***

Останній осені деньок,
Вже наступив його кінець.
Присіла осінь на пеньок
І з голови зняла вінець.

Вінець багряно- золотий
Зняла і  кинула під ноги,
Пора іти, бо час такий,
Зима захоплює дороги.

Дерева голі вже стоять,
Нема осінньої краси..
Пісні пташок вже не дзвенять,
Сумні кругом поля й ліси.

Але повернеться вона
Коли наступить знову час,
Тож хай керує вже зима,
Що має безліч теж прикрас.

01.12.2021

©Стефанія Терпеливець, 2021


ОСТАННІЙ ПОДИХ БУВ ВАЖКИМ

Останній подих був важким –
Прощатись з нами не хотіла,
Та поцілунок був палким.
Зробити це вона зуміла.

Їй довелось піти від нас
Й закрити браму за собою,
Бо збіг її правління час,
Змінила варту із сестрою.

І свій золочений вінець
Не мала кому передати,
Його торкнувся промінець.
Взялася осінь з ним ридати.

Але нічого не змінить,
Бо вже зима є на порозі.
Її прихід не відмінить,
Цього зробить ніхто не в змозі.

Пішла вона кудись у даль,
Тепер вернутися не зможе,
І опустила знов вуаль,
Бо сперечатися – негоже.

Той подих осені звучить,
Звучить і досі у повітрі.
Була прощальною та мить,
Ті звуки неслися на вітрі.

Ми їй зарадить не змогли
І не змогли спинити зиму,
Про неї згадку зберегли
В світлинах з золота-килиму.

Останній подих мусів буть,
Без нього їй не обійтися.
Й його не зможемо забуть…
Прийшлося з осінню проститься.

04.12.2021 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021