В неі очі сині-сині, як льон та волошки...
Та такі ж вони правдиві, хитрощів - нітрошки!
Ще й довірливі, як глянеш - не зможеш збрехати...
Янгелятко, а не доню народила мати.
Щира, спритна та весела - сонечко в родині!
Я таку онучку маю - кохану, єдину...
А й напевно всі бабусі у згоді зі мною.
Бо хто ж ще отак полюбить, жінок з сивиною?
Для онуки я найкраща, сама найдобріша,
та ще й мудра та й розумна, та найкрасивіша!
А ще знає, що в бабусі окулярів пара
і казки без них бабуся на ніч не читає...
У онуки очі гарні, як те небо - сині.
А бабуся очі має, як листя осіннє.
Ще бабуся смачно вміє пекти та варити,
от за це онучка й любить -
ніде правди діти...
Отака любов
© Copyright: Людмила Лашкул 2, 2021
Свидетельство о публикации №121120308857
Свидетельство о публикации №121120308857
Рецензии