Казка бiлоi чаклунi в рiдному селi

 БІЛА КАЗКА В МОЄМУ СЕЛІ

У моєму селі ось такая краса,
Дарували її уночі небеса,
Якби в казку оцю хоч на хвильку ввійти
І по ковдрі з снігів до хатини пройти.

Мов перина м’яка, тут лежить навкруги,
Простелилась вона на усі береги,
І розсипала пух на смереки і сад,
Був казковий вночі у селі снігопад.

В білі шати вдяглись всі хати у селі,
Знову радість прийшла геть усій дітворі,
Біла краля в селі розмістила артіль –
Буде прясти вона цілу зиму кужіль.

В володінні своїм повноправна вона,
Куди оком не кинь – навкруги білизна.
Скатертина лягла на широкі поля,
Її видно усім навіть дуже здаля.

Шати білі вночі одягло геть усе,
І чаклуня до них ще й мороз принесе,
Під ногами той сніг зарипить-заскрипить,
Незабутня тоді білосніжна ця мить.

Як у казці, село, скрізь такая краса,
Нам дарує зима ось такі чудеса.
То ж у казку таку хоч думками майнім,
Як в дитинстві, колись, в ту перину пірнім.

03.12.2021 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2021

            ***

У село Королеви зима завітала.
Цю зимову красу Вона нам описала.
Із приходом зими ось такі чудеса,
Чиста,біла,пухка ця зимова краса.

Білим пухом покрились смереки і сад.
У селі цілу ніч танцював снігопад.
Зима в шати біленькі геть усе одягла
І пухнасту перину ще кудись потягла.

Це , звичайно, потіха всій малій дітворі,
Що насипало снігу багато в селі.
Будуть зразу санчата тягати вони
І найбільше радіти приходу зими.

03.12.2021 р.

©Стеіанія Терпеливець, 2021


БІЛА ЧАРІВНИЦЯ

Відчула цю казку з села я в столиці,
Собі уявила, як сніг там іскриться,
В уяві малюю таночок сніжинок –
Красивих, дрібненьких, немов намистинок.

Ті танці сніжинок були цілу нічку,
Летіли вони й цілували смерічку,
Чудовий незвичний біленький таночок,
Який не минув й біля хати садочок.

Зима-витівниця дива нам дарує,
Постійно в артілі своїй все чаклує,
Пряде вона нитку тоненьку-тоненьку,
І тче-виробляє хустину біленьку.

Та й в казку вона залюбки всіх заводить,
І, звісно, усюди мете-хороводить,
Та раді усі цій біленькій красуні,
І всій тій красі від цієї чаклуні.

А діти радіють і в сніжки всі грають,
На саночках й лижах із гірки з’їжджають,
Вже й бабу взялися із снігу ліпити.
То як білу кралю за це не любити?

Вона – чарівниця й прекрасна майстриня,
А білого прядива є в неї скриня,
Не спить, не дрімає вона ні хвилини,
Тому й не минула плаї й полонини.

В цю казку думками давно поринаю,
Дивлюсь на світлини й в дитинство вертаю.
Хай казка ця тішить й дає насолоду –
Вона з споконвіку ввійшла, наче в моду.

03.12.2021 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2021