Бiла чарiвниця

(Відповідь на коментар Стефанії Терпеливець до вірша "БІЛА КАЗКА В МОЄМУ СЕЛІ")

Відчула цю казку з села я в столиці,
Собі уявила, як сніг там іскриться,
В уяві малюю таночок сніжинок –
Красивих, дрібненьких, немов намистинок.

Ті танці сніжинок були цілу нічку,
Летіли вони й цілували смерічку,
Чудовий незвичний біленький таночок,
Який не минув й біля хати садочок.

Зима-витівниця дива нам дарує,
Постійно в артілі своїй все чаклує,
Пряде вона нитку тоненьку-тоненьку,
І тче-виробляє хустину біленьку.

Та й в казку вона залюбки всіх заводить,
І, звісно, усюди мете-хороводить,
Та раді усі цій біленькій красуні,
І всій тій красі від цієї чаклуні.

А діти радіють і в сніжки всі грають,
На саночках й лижах із гірки з’їжджають,
Вже й бабу взялися із снігу ліпити.
То як білу кралю за це не любити?

Вона – чарівниця й прекрасна майстриня,
А білого прядива є в неї скриня,
Не спить, не дрімає вона ні хвилини,
Тому й не минула плаї й полонини.

В цю казку думками давно поринаю,
Дивлюсь на світлини й в дитинство вертаю.
Хай казка ця тішить й дає насолоду –
Вона з споконвіку ввійшла, наче в моду.

03.12.2021 р.