Ще ранок спав - рожеве немовля.
І навіть вітер сон не міг порушить.
Та лиш самотня пісня скрипаля
Десь із вікна торкала щемно душу.
Впливала дивна музика у сни
Над містом у ранковому світанні.
Краплинки суму відривались від струни
Беззахисні, мов зіткані з прощання.
-Скажи, скрипалю, в чим твоя печаль,
Що так до болю серце обпікає?
Невже згасили блиск в твоїх очах
Ті ночі, що безсонням серце крають?
О, споминів одвічні ланцюги!
Як важко вас позбутися з літами,
Коли розмиті щастя береги,
Вціловані холодними дощами.
Коли під час, гірким ковтком жалю
Нудьга стискає серце безнадійно...
О, як тобі я вірю, скрипалю!
А звуки скрапують... так сумно й мелодійно.
Пiсня скрипаля
© Copyright: Валентина Осипенко, 2021
Свидетельство о публикации №121120305193
Свидетельство о публикации №121120305193
Рецензии
Дуже сподобались вірші, Валентина, дякую.
Наснаги Вам та вдачи!
З повагою,
Юрій
Юрий Заров 29.03.2024 21:08 • Заявить о нарушении
Наснаги Вам та вдачи!
З повагою,
Юрій
Юрий Заров 29.03.2024 21:08 • Заявить о нарушении