Твои письма

               Олесь Доля
    

            ЛИСТИ ВІД ТЕБЕ

Прилітають від тебе, кохана, листи з того світу…
І не вигадка це, бо душа не обманює, ні!
Ти пригадуєш знову життя на землі й наше літо,
У якому були ми з тобою в любові одні.

Нас Господь не з’єдна - забарилося щастя навіки.
Та відверте «люблю» нами мовлене все ж в першу ніч.
Чуєш тайну зірок - а на небі їх в липні без ліку!
Пам’ятають усе тихі вогники воскових свіч.

Хоч журба, як туман, обгорнула мій день синьоокий,
Не облишу перо, бо троянда натхнення жива!
Воскрешає вона ті чудові години щороку,
Де єднання двох тіл і не віддані смерті слова.

Напиши мені знов – я у відповідь пісню в дарунок!
Може, там, у раю, ти нарешті почуєш її.
Час проб’є – дві душі об’єднає небесний цілунок.
Ну а поки листи залишаються в долі моїй…




 



                Олесь Доля

             (перевод Сергея Волкова)

                ТВОИ  ПИСЬМА
 
Получаю, родная, я письма твои с того света…
И не выдумка это, душа не слукавила мне!
Вспоминаешь ты жизнь на земле, наше дивное лето,
Когда были вдвоём мы, любимая, наедине.

Нас Господь не венчал, счастье наше в веках заблудилось.
Но «люблю» мы сказали друг другу в той самой ночи.
Небо тысячью звёзд в том июле над нами светилось.
Всё запомнили тихие две восковые свечи.

А печаль, как туман, обернула мой день синеокий.
Я не брошу перо, вдохновения роза жива!
Воскрешает она ежегодно прекрасные строки,
Единенье двух тел, недоступные смерти слова.

Напиши мне ещё – а в ответ мои песни польются!
Может, где-то в раю их услышишь иль ночью, иль днём.
Час пробьёт – две души в поцелуе небесном сомкнутся.
А пока твои письма останутся в сердце моём…