Прощання з листопадом

Лист осінній упав, і не диха,
та навколо живий Бога світ,
а зима морозцем уже дмуха
теплий шле листопаду привіт.
І вже листя не жовте, а сіре,
але світ - він не сірий, о ні!
Грудень місяць, моя ясна мріє!
Так збувайся в Безсмертній Весні!
Хто вона, ця Весна що Безсмертна?
І чому листопад дорогий?
Листопад дорогий, бо у завтра
він дорогу мені проложив.
Моє завтра, з тобою я знову
нерозлучна, а це цілий рік!
Бо Різдво із дитячих літ нове,
дім батьківський, святковий пиріг...
І прощаючись із листопадом,
я йому тепла цього пошлю,
хай же множиться щастя стократно,
пирога мами я відділю!
Ні, не мокрим дням до листопаду,
листопад...як же гарно звучить!
Українська! Пишу я це радо!
Тобі, мова, на весь світ звучать!
Листопад...листопад...знову, знову,
я це слово - його повторю,
грудень мій, будь ласкавим,
суровим ти не будь, хай в теплі я живу!
Хай в теплі весь народ Православний,
у теплі Бога, Бога Творця,
Добрий Він, дав Різдво нам, Він Добрий!
На коліна стаю пред Отцем!