Болить душа…
Вона болить, ятрить, аж наскрізь протикає -
Неначе, лезо гострого ножа…
Вона, як в зимку пташка, зовсім не співає,
Моя: закохана, закована - душа!
Нестерпний біль, та де знайти розраду,
Ніщо не миле серцю і уже мені…
Хто дасть мені ті «ліки» та пораду,
Можливо, біль відступить по-весні?!
; Можливо, бог все ж зглянеться з небоги-
Дарує: щастя, усмішку, коханого привіт…
Зійдуться наші з ним шляхи, дороги-
І щастя зустрічі, вже через стільки літ!
Кохання, - як страждаю сильно та чекаю,
За віщо доля: за кохання душу відняла…
На муки я себе, коханням - прирікаю,
Та скільки пам’ятаю, я без тебе й не жила!
Болить душа, люблю тебе до болю-
Хто не кохав, той не пізнав і біль…
Вона все рветься, наче птаха за тобою:
Пече як рана, наче всипав перцю хтось туди, та сіль!
28 листопада 2021 року
Болить душа
© Copyright: Виталий Косенко, 2021
Свидетельство о публикации №121120201232
Свидетельство о публикации №121120201232
Рецензии