Василий Стус. Не любить тебя - невозможно...

Не любить тебя - невозможно.
Сожаленье - владеть тобой.
И минута объятий нежных
Излучает печаль собой.
Вместе быть... в поцелуе едином.
Слить уста и сердца свои.
Нет спасенья разбитым волнам...
Ночью плачут лишь соловьи...
И в мгновенья чувственной бури
Не отдайся ты мне, смотри,
Видишь, вечера крылья хмурые?
То над нами они сошлись.
Говорят пусть: любить только
Можно раз.Того раза и жаль,
И минута счастливая всякая
Излучает собой печаль.
Ты не прячься во влажном взоре,
Ведь раскачанные берега
Поглощающих фантасмагорий
Будут дороги нам всегда.
Нет! Найди и в чувственных бурях
Не перейденную нами грань,
Чтоб не ведать нам дней хмурых,
Чтобы горечь прощаний не знать.
Не любить тебя - невозможно,
сожаленье - владеть тобой,
Ведь минута объятий нежных
излучает печаль собой.

Оригинал:

Василь Стус.Не любити тебе - не можна...
Не любити тебе – не можна.
Володіти тобою – жаль.
І хвилина діяння кожна
Випромінює нам печаль.
Бути разом… в однім цілунку.
Злить уста і серця свої.
Тільки хвилі нема порятунку…
Плачуть вночі лишень солов’ї…
Ти в хвилину чуттєвої бурі
Не віддайся мені, дивись,
Бачиш вечора крила похмурі?
То над нами вони зійшлись.
Хай нам кажуть: любити можна
Тільки раз. Того разу й жаль,
І щаслива хвилина кожна
Випромінює нам печаль.
Не ховайся в зволоженім зорі,
Бо розгойдані береги
Поглинаючих трансмагорій
Будуть завжди нам дорогі.
Ні! Знайди і в чуттєвих бурях
Не перейдену нами грань,
Щоб не відати днів похмурих,
Щоб не знати про гнів прощань.
Не любити тебе – не можна,
то й любитись з тобою – жаль,
бо хвилина кохання кожна
випромінює нам печаль.