То небокрай...
Сьогодні він холодний,
хоча й гуляє сонце за вікном...
Цей світ до вбивств давно вже був голодний,
тому й тремтить від власних ідіом
про темний сенс до миру спонукання
і para bellum базових латин,
з якими серце, тріпнувшись востаннє,
завмерло нині.
Вигаданий плин
німого часу зовсім не впливає
на наші війни.
Жертви - просто пил
у боротьбі за те, чого немає,
хоча воно й марнує рештки сил
пустого людства.
Жадібність як пристрасть
веде звичайних шляхом до біди,
яку нащадкам біс всміхнений видасть
набором кіл із дзеркала води
на сцені площ десь в центрі твого міста.
За сутінками випадку зима
прикриє снігом думи про нечисте
минуле. Доля, сива і німа,
всміхнувшись, прошепоче: - Я не годна
білити світ свідомості вапном,
бо небокрай... сьогодні він холодний,
хоча й гуляє сонце за вікном...
Неважливе важливе
© Copyright: Александр Ноцкий, 2021
Свидетельство о публикации №121120102967
Свидетельство о публикации №121120102967
Рецензии
