Й менi по осенi... Чи нi?

   30-е листопада й цього року, — а ся жива пелЮстка на згарі визивається на вступну; то ну??
 ""НЕ чується, що "крів загнана", бо усю ту красу: природи, дум глибоких та душі — несе в собі!
   В СОБІ стрімкій, відвертій, яскравій — у невпинному русі, яке і є Життя!
   Вітаю, Юрію! Щасти! Валентина Чайковская 14.08.2012""
   І свіже зустрічне: Будьмо ж, та Щасливо, Валю!! А та й досі моя і лунає, — бо не німа???

   ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~

...підкралась тілом осінь до душі —
   щоб далі, — ще нічого не виходить...
   хоч й золотом удень іржу наводить,
   і сріблом паморозить уночі...

...а навкруги звойовані місця —
   бо осінь, що сягає, вже й хапає?
   чуй: міддю ні, — дорожчим дзвін волає;
   й важливіша мить ся, ніж вічність вся!

...то спрОдайся, й те золото скупи, —
   чи жадібність така недобра штука??
   коли само пливе у самі руки —
   із берега кидайся, — й сам пливи!!

...повз повойовані, й твої ж, місцЯ, —
   крізь осінь, що й присвітнє не минає???
   дзвін з небом розгойдались — їм й луна є:
   пташа-душа! й крів загнана!! й серцЯ!!!