Оті свічки, що опливають воском
Осіннім днем скорботних панахід
Сприймаю мимоволі відголоском
Жахіть, що мають назву геноцид.
Так це було… а що мене вражає -
Як волею загарбницьких потвор
Зумів при непоганому врожаї
Мільйони жертв зібрать Голодомор.
Все вигрібав. До Жодної зернини…
Глумитись та натішитися вщерть
Зумів не десь - у житниці – Вкраїни,
Де цілі села викосила смерть.
Я ніби знову у тієї хати.
Мов бачу те, почуте від людей -
Остигле тіло біля немовляти,
Що тягне рученята до грудей…
Що виживе – розумувати годі-
На чому тільки теплиться життя?…
Поклали разом в яму на городі
І мати, і згорьоване дитя…
Та крізь роки і наче іздаля,
А спогадів позбутися несила,
Та бачу, як ворушиться земля,
Де та свіже засипана могила…
Голодомор
© Copyright: Анатолий Тарасовский, 2021
Свидетельство о публикации №121113007848
Свидетельство о публикации №121113007848
Рецензии