Чичужине - пятий

автор Іван Паліївець
Реквієм п"ятий.

У серці сум і жаль такий,
така журба, хоч вовком вий
мій краю рідний, дорогий,
ким же тебе розорено,
зруйновано до кореня?
Поля твої не орані,
вмирають незасіяні,
що ж це тобі подіяно?
Ким же тебе спаплюжено,
село моє Чичужине?
Назви мені по імені
всіх кривдників твоїх.
Я ж так радів: " додому йду !",
та я не знав твою біду,
яких зазнало ти страхіть
і ось прийшов, " О , милий світ!
лише одна верба стоїть-
моя подруга юних літ.
 - привіт ріднесенька, привіт!
Її як матір я обняв
і пргортав і цілував
і пестив віт її красу,
ронив на лист гірку сльозу.
Й в душі вчувалося мені
моєї юності пісні.
Тут під вербою, в сяйві зір
від них дзвенів нічний ефір,
І тільки зазвучить гармонь
як спалахне в серцях вогонь.
Дівчата й хлопці до веби
зліталися, мов голуби.
Та все навкруг тепер мовчить
й нема з ким смуток розділить.


         далі буде





.