Светлана Лилова-Тихомирова Повседневье

„ПОВСЕДНЕВЬЕ”
Светлана Лилова-Тихомирова (р. 1932 г.)
                Болгарские поэты
                Переводы: Ирина Озерова, Петр Голубков


Светлана Лилова-Тихомирова
ПОВСЕДНЕВЬЕ (перевод с болгарского языка на русский язык: Ирина Озерова)

Повседневье, как маленький сад,
Что неслышно растет перед домом.
Нам привычен его аромат
И багрянец и зелень знакомы.
Повседневно мы мимо идем
И не думаем вовсе о нем.

Виновато ли время, что нас
Третьи встречи уже не тревожат,
Словно первые?.. Будущий час
Быть похожим на прошлый не может.

Виновато. Ростки красоты
Тают в нас, как горящие спички,
И стираются счастья черты
Непреложною силой привычки.

Мы тогда недовольно встаем,
Вскинув узел бессонниц на плечи,
И, привычку покинув, как дом,
В неизвестное гордо идем…
И тогда нам становится легче.


Светлана Лилова-Тихомирова
ПОВСЯКДЕННІСТЬ (перевод с болгарского языка на украинский язык: Петр Голубков)

Повсякденність, як крихітний сад,
Що нечутно росте коло хати.
Звичний нам і його аромат
І багрянець, і зелень знайомі.
Повсякденно ми мимо йдемо
І про нього не думаємо.

Винуватий чи час той, що нас
Треті зустрічи так не тривожать,
Наче перші?.. Майбутній бо час
На минулий не буде вже схожим.

Виноваті. Зачатки краси
Танут, як сірники невеличкі,
Риси щастя стирає в нас всі
Нездоланна, як смерть, сила звички.

Ми тоді, зазвичай, встаємо,
Взявшии вузол безсоння на плечі,
Звичку кинувши, з хатою вперше,
В невідоме так гордо йдемо…
І тоді нам стає трохи легше.


Рецензии
Попытался перевести и на украинский:

ПОВСЯКДЕННІСТЬ (вільний переклад П.Голубкова)

Повсякденність, як крихітний сад,
Що нечутно росте коло хати.
Звичний нам і його аромат
І багрянець, і зелень знайомі.

Повсякденно ми мимо йдемо
І про нього не думаємо.

Винуватий чи час той, що нас
Треті зустрічи так не тривожать,
Наче перші?.. Майбутній бо час
На минулий не буде вже схожим.

Виноваті. Зачатки краси
Танут, як сірники невеличкі,
Риси щастя стирає в нас всі
Нездоланна, як смерть, сила звички.

Ми тоді, зазвичай, встаємо,
Взявшии вузол безсоння на плечі,
Звичку кинувши, з хатою вперше,
В невідоме так гордо йдемо…
І тоді нам стає трохи легше.
Удачи!

Петр Голубков   29.11.2021 16:00     Заявить о нарушении
Спасибо, друже Петр.
Здоровья и удачи!
К.

Красимир Георгиев   29.11.2021 18:55   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.