Сон-294

Мені наснивсь новий роман в картинках,
Що складені, як карти у колоді,
Їх треба перетасувати й вийняти,
По черзі, угадавши хронологію.

Картинки були в чорно-білій гамі,
Як в коміксах, кожна подія - спалах,
Із них складавсь сюжет, життєва драма,
Що рухався у тексті до фіналу.

В малюнках розрізнялися герої,
Їхні портрети - в міміці і жестах,
Лиш очі розгорались пурпурово, -
Червоні цятки в чорно-білім тексті.

Десь вгадується спокій, десь інтрига,
Сюжетна лінія спрямована до піку,
До кульмінації, стараючись утримати,
Увагу читача малого віку.

Я розкладаю в різній послідовності
Картинки й намагаюся вгадати -
Яка з подій центральна - і у змозі
Увагу читача затамувати.

Але, на жаль, подій таких чимало,
Й попасти пальцем в небо неможливо,
А що, як в ненаписанім романі
Кілька сюжетних ліній - й всі важливі.

А, може, слід погратися, як в карти,
І відключити мислення логічне,
І, пробубнівши попід носа мантру,
Довіритися силі потойбічній.

Й розкласти - в нелогічній послідовності,
Виймаючи картинку за картинкою,
Даючи шанс хаосу й випадковості -
Сплести свою сюжетну павутинку.

Мій мозок, як літак - здійнявсь над хмарами,
Я подивилась на картинки зверху,
Та не могла угледіти роману -
Ні літери, аби сюжет підперти.

Лише світились очі у героїв -
Червоні цятки на безликім фоні,
Як в чорно-білій віковій історій -
Прокляття марно пролитої крові.