Сон-291

Шкода, що Новий рік - дитяче свято,
Із дощиком й смачними мандаринами,
Змінило настрій й фон на фотографіях,
Як свято гаманця і скатертини.

Старинний стіл навюченим верблюдом
Насе на собі - непідйомну ношу,
Важкі тарілки і незвичні блюда,
Вгинають спину й напинають вожжі.

І, виїхавши із старого року,
Несучи на горбах - мішки з їдою,
Простує стіл нелегкою ходою,
В майбутнє неповоротким пророком.

Посеред столу розмістилась качка,
Із запахом й смаком зимових яблук,
Її на ринку слід куплять завчасно,
У качконосих і крякливих бабок.

Нарізка - розкрутилася спіраллю -
У слаймах дорогої ковбаси,
Хоча вона мясисто-аморальна,
Але як зголоднієш, то зїси.

І сир у поєднанні з виноградом,
Нахромлений на списи зубочистки,
Неначе на святковому параді -
Був порахований і лаконічно-стислий.

Бурштиново манили бутерброди,
З червоної дрібнистої ікри.
Лежали у тарілці надто скромно,
Ховаючись за стікером ціни.

І олівє у традиційнім тазі -
Зготовлений не менше, ніж на тиждень,
Зникав зі столу на короткій фразі,
Між тостами у цілковитій тиші.

Торти втопились у надмірі крему,
Що танув - масно й жирно-маслянисто,
Їх би на хвильку винести за двері,
Щоб на морозі стверднули й схопились.

Й родина, що зібралася на святі -
Єдналася щасливим почуттям,
Що прожила минулисй рік багато,
Тож хай складеться так усе життя.

Лиш я сиділа, наче бідний родич,
Запрошена на свято для годиться,
Як бомж, котрий не мав достатньо грошей,
Щоб в власнім домі - пить і веселиться.