Реквієм ЇЇЇ
Умившись потом зморені,
з руками, що з мозолями,
лягало спать під зорями
й вставало ти чуть світ.
І ще дрімала ніченька,
а ти на своїх ніженьках
із повною дійницею
та хліба паляницею
стрічало ранок росяний,
і йшло у поле з косами,
плугами і комбайнами,
де сяяли врожайними
полями нескінченими.
Село моє калинове
вишнево - яворинове,
дзвеніло ти весіллями
співло новосіллями,
раділо й веселилося
коли дитя родилося,
про труд твій переливами,
неслася слава нивами,
були тоді щасливими
і сіячі й женці,
чому ж у тебе сум такий
сьогодні на лиці.
далі буде
Укр. Чичужине - трет1й
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2021
Свидетельство о публикации №121112805716
Свидетельство о публикации №121112805716
Рецензии