Розкв тла вишня восени
Нестримно спалахнула цвітом,
За кілька кроків од зими,
Не навесні, навіть не літом.
Колючий вітер, падолист,
Довкола холод сновигає,
А вишня квітне, як колись,
Й додолу ніжністю спадає.
Шмагає дощ той білий квіт,
Як навіжений. Обриває.
Але душа не має літ,
Незна пори, табу ламає.
Весна приходить й восени,
Серед зими буває літо,
Хоч скроні повні сивини,
Душа буяє білоквітом.
Марія Круль11/27/21
Свидетельство о публикации №121112801310