Ну, пасмихнися, я прашу, кахана из ст. Л. Гараган

Ну, пасміхніся, я прашу, кахана(з вершаў Л.Гараган)

Што ж раптам тваё сэрца занямела
І для мяне ты не знаходзіш слоў,
Чаму ты бачыш колер чорна-белы,
Калі вясёлка ў Небе грае зноў?

Ну, пасміхніся, я прашу, кахана,
Да сонца свае рукі працягні.
Я веру, што пачуцце не растане,
Што новай дачакаецца вясны.

Чаму ня бачу я ў вачах кахання,
Што расцвіло у сэрцы бы вясна.
Шчымліва проза нашага яднання -
І я цяпер адзін, і ты адна.

Я веру, загучыць у сэрцы песня,
Калі нам зоркі пасміхнуцца зноў.
Няйначай фенікс з попелу ўваскрэсне,
Так ажыве гарачая Любоў.

Ну, пасміхніся, я прашу, кахана,
Да сонца свае рукі працягні.
Я веру,што пачуцце не растане,
Што новай дачакаецца вясны.

    *.   *.   *.   26.11.2021г.

НУ, ПОСМІХНИСЯ, ПОСМІХНИСЬ, КОХАНА!

Від чого твоє серце заніміло
І не знаходиш ти для мене слів,
Чому ти бачиш тільки чорно-біле,
Не помічаєш інших кольорів?

Ну, посміхнися, посміхнись, кохана,
До сонця свої руки простягни.
Я вірю, що кохання не зів’яне,
Як в’януть  літні  квіти восени.

Чому байдужа до мого кохання,
Яке цвіте у серці, мов весна,
Болюча проза нашого єднання, -
І я тепер один, і ти одна.

Та все ж настане та пора чудесна,
Коли нам зорі посміхнуться знов.
Неначе фенікс з попелу воскресне,
Так оживе палка твоя любов.

Ну, посміхнися, посміхнись, кохана,
До мене свої руки простягни.
Я вірю, що кохання не зів’яне,
Як в’януть літні квіти восени.
    *