(за мотивами 71-го)
Як візьме тінь мою Харон в полон
не плач, даруй за вигадку такую.
І навіть пам’ять варта похорон,
і не сльозами хробака частують.
Дощами вільга вабить океан.
Перо чорнила звабили навзаєм.
А ти не плач, не згадуй Іордан
в горах Яремче, зорі з водограєм.
Колотить час руками дзвонарів,
а ти не слухай колокол, він бреше,
не довіряй розпискам лихварів.
Я всім простив і ти прости. Не вперше
перемішає все байдужая вода.
Журба, як місяць в небі, знову молода.
про журбу i мiсяць в небi
© Copyright: Цветков Александр, 2021
Свидетельство о публикации №121112503375
Свидетельство о публикации №121112503375
Рецензии