"Як той актор, що, наче, боягуз"
не наближається в пітьмі до ролі,
як бусол, бранець вітру, чорногуз
втрачає висоту свою без волі,
так саме я: мовчу, мовчу, мовчу,
не через те, що навкруги навала.
Сама любов нечуло, досхочу,
мої вуста печаткою скувала.
Переді мною аспідна плита
і в пальцях писало, немов кресало.
Кохання мить і самоти літа
римую воєдино і недбало.
Нехай вуста змикаються. Раптово
почує око молитовне слово.
за мотивами 23-го
© Copyright: Цветков Александр, 2021
Свидетельство о публикации №121112404019
Свидетельство о публикации №121112404019
Рецензии