Підростають діти,
Як ніжні гарні квіти.
За долю їх серце щемить,
Дивлюся на них кожну мить.
Дивлюся я, спостерігаю,
Що буде далі,- я не знаю.
Дочка ляльок дивлюсь навчає
Себе вчителькою уявляє.
Синок зайнявся фізкультурою,
Мабуть, юнак в спортсмени хоче…
А серце матері тріпоче,
Що буде із його натурою?
Всі діти ладні, Бога що гнівить?
Та й внуки справні, що тут говорить.
Росте плеяда нових лікарів,
А я, Марія, прикладом для них.
Щастя
© Copyright: Мария Верховинина, 2021
Свидетельство о публикации №121112403639
Свидетельство о публикации №121112403639
Рецензии