Її любов не вартує нічого,
Вона не варта мідного гроша.
Купалася, як в маслі, після чого,
Все кинула, до другого пішла.
А він любив, та зараз її любить,
Душа навпіл розірвано горить.
Майно віддав, та сина так голубить,
Купляє все, що хлопець говорить.
Душа ж її холодна, наче крига,
Вона в любові тверда, як метал.
Коли наступить у душі відлига?
У Бога чоловік той запитав.
Та Бог мовчить. Немає порятунку.
Синок росте без батьківського впливу,
Вона сичить та лічить всі рахунки,
Що він в АТО так заробляє сину!
Металева душа
© Copyright: Мария Верховинина, 2021
Свидетельство о публикации №121112403632
Свидетельство о публикации №121112403632
Рецензии