За вікнами вітер, і дощ хлюпотить,
вже тихдень вирує негода,
а в хаті холодній, матуся не спить
набрякли кістки та суглоби.
Ростила дітей, не завжди досипала,
в голодні роки, у колгоспному полі,
в кишені зернята від німців ховала
і кращої долі для діток бажала.
Вони з кожним роком міцніли, зростали
і, як дикі гуси, один за одним
у вирій без жалю , усі відлітали,
а з нею лишились, собака та дім.
Собака та д1м
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2021
Свидетельство о публикации №121112400356
Свидетельство о публикации №121112400356
Рецензии