Змарнiлий вiк... Маргарита Метелецкая
Сиротский, как после хвороб,
Застывший двор, деревья голы…
Изголодавшийся лишь голубь
Не оставляет тщетных проб,
Шагами меряя асфальт,
Найти хотя бы крошку хлеба…
Пишу стихи… согреться мне бы
Под дождика холодный альт
И превозмочь сомнений боль,
Нацеленную в стойкость духа.
В умах и душах сквозь разруха.
Так в чём она – сей жизни соль?
Упаднический век, питай
хотя б надеждами на Рай…
Оригинал
Самотній, як після хвороб,
Застиглий двір в деревах голих...
І тільки зголоднілий голуб
Не полишає марних спроб –
Відважно міряє асфальт,
Чекаючи на крихту хліба...
А я - пишу свої верлібри
Під дощику холодний альт...
Знесилив очманілий біль,
Націлений ув око духа...
І скрізь - зневага відчайдуха -
А що побачиш, далебі, -
Змарнілий вік...Пропащий край,
Уже невіруючий в Рай...
На фото Маргарита Метелецкая.
Свидетельство о публикации №121112403422
Маргарита Метелецкая 24.11.2021 12:33 Заявить о нарушении
Валентина Агапова 24.11.2021 12:56 Заявить о нарушении