Стежина додому рідненька така,
Де б не була і де б не жила…
Тягне додому сила значна,
Бо там я з батьками жила.
Якби я знову додому прийшла,
То маму – матусю свою обняла,
Я правду хотіла їй розказати,
Та щиро обняти, поцілувати.
Мамо, рідненька зоренька моя,
Звертається з жалем доня твоя:
Пам’ятаєш, як ти казала мені:-
«я прийду, як будеш ти у біді!»
Дякую, що діток моїх гляділа,
Та, як горлиця, до мене летіла,
За щастя, яким ти мене дарувала,
Життя та втіху родині давала.
Мама, мамочка, моя
© Copyright: Мария Верховинина, 2021
Свидетельство о публикации №121112304227
Свидетельство о публикации №121112304227
Рецензии