До горіха дятел завітав,
Дзьобом стовбур цілий день довбав,
Потім все навколо розглядав,
Та мене уважно спостерігав.
Важний та чепурний, як жених,
В пір’ї чорному на дереві принишк.
В сторону мою він поглядає,
Дзьобиком сильніше вибиває.
І ніби все він розуміє,
Свою розмову вибиває,
Щорік до нас він прилітає,
Та той горіх, не забуває.
Дятел
© Copyright: Мария Верховинина, 2021
Свидетельство о публикации №121112304183
Свидетельство о публикации №121112304183
Рецензии