Владимир Сосюра - Блуждает осень. Молчаливо
цветёт ее очей голубизна,
во всех садах под ветром торопливым
багровый плащ ее шумит. Она
проходит сквозь печальные аллеи,
и золото упавшее метёт,
и лошадь запряженная за нею
на черном поводу идёт.
Уж иней на цветах - не росы,
совсем недалеко до дня,
как сядет осень жёлтокосая
на черногривого коня,
в последний раз посмотрит на аллеи
дыханье ощущая голода, беды
и в даль поедет... А за нею
снег заметать начнёт следы…
ВЛАДИМИР СОСЮРА
Перевод Дениса Говзича
И ОРИГИНАЛ
Блукає осінь. Безгомінням
цвіте її очей блакить,
і у садах під вітром синім
багряний плащ її шумить.
Вона мете сумні алеї,
де пада золото руде,
і важкогривий кінь за нею
на чорнім поводі іде.
Вже на квітках іней — не роси,
і недалеко вже до дня,
як сяде осінь жовтокоса
на чорногривого коня,
востаннє гляне на алеї
в диханні голоду й біди
і в даль поїде… А за нею
сніг замітатиме сліди…
ВОЛОДИМИР СОСЮРА
1957
Художник Иосиф Сангин
Далее
Томас Гуд «НОЯБРЬ»
http://stihi.ru/2021/11/16/2466
Свидетельство о публикации №121112203715